• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Наша гордість

Наша гордість

/Files/images/Чернюк.jpg

ЧЕРНЮК РУСЛАН, учень 7 класу.

Призові місця з легкої атлетики.

І місце - дистанція 100 м;

ІІ місце - дистанція 200 м;

ІІІ місце - стрибки у довжину . серед юнаків 5-7 класів.




рр

Винокур Юлія Олександрівна


Подані твори Винокур Юлії були написані впродовж двох років. В них вона висловлює свою любов до України, захоплюється красою свого рідного краю, мелодійністю і неповторністю рідної мови, спонукає проявляти повагу до людей похилого віку та цінувати батьківську турботу і любов.

Вірші Юлії Винокур милозвучні, доступні для сприймання різною категорією дітей шкільного віку та написані від щирої душі.

Юля стала лауреатом обласного конкурсу "Зерна доброти"

Вчитель української мови В.В. Винокур.


Смачненькі груші

Жила в селі одна бабуся,
А звали всі її Маруся,
Вдовою вже давно була
І самотиною жила.

Вона худенька і тендітна,
До всіх людей в селі привітна.
По допомогу хто звертавсь -
Без неї він не залишавсь.

Хто прийде - всіх вона розрадить,
Послухає, а то й порадить,
А потім завжди щось дає,
Те, що смачненьке в неї є…

Добренькі в бабці були груші,
І сливи, й яблука пахучі.
То чоловік, коли ще жив,
Садок той пишний посадив…

Та швидко так роки минають,
Сусідські внуки підростають.
Мріють залізти у садок
Й наїстись вдосталь тих грушок.

І ось на дереві сидять
Й смачненькі груші ті їдять.
Собі таку надію ймуть,
Що їх ніхто не бачить тут.

Бабуся бачила те діло,
Але лякати не хотіла.
І виду геть не подала,
Тому що доброю була.

На другий день – знов у садок,
Аж миска тут стоїть грушок.
Вони помиті там лежать,
Ну а натерті, аж блистять.

І чути тут бабусі голос:
-Щоб ви не дерли руки голі,
І ніжки щоб не покололи,
Підходьте, діточки, беріть
Й зі мною тут погомоніть.

Для мене діти – то розрада
І бачити усіх вас рада.
Ходіть до мене гостювати –
Усіх вас буду пригощати.

Зніяковіли трішки діти,А що уже було робити.
- Смачненькі фрукти, ви беріть,
Та більш такого не робіть.




/Files/images/IMG_2831.JPG Музичук Дарина Віталіївна.

Учениця 8 класу Матвіїського НВК «ЗОШ І-ІІ ступенів –ДНЗ»
Володарського району.

Завдяки простим засобам молодій поетесі вдалося відчинити двері до поетичного мислення, приватного, потенційного.

Вірші мають місце в літературному просторі. Поетеса наближається до особливого засобу мовлення персонажа: ось вона проста безтурботна дівчинка, яка намагається бути доброю, то великий патріот, який палко любить своє рідне село, рідну мову, цінує такі звичні людські цінності, як добро

Вірші хороші, бо написані не заради чогось,а від щирого серця. Показуючи своє ставлення до автора, хочу сказати, що тексти її віршів є тривалим і водночас фрагментарним документом людини, який обов’язково знайде місце в читацькому досвіді. Її думки у формі римованих віршів немов покидають тепле гніздо голови і осідають словами на аркуші паперу, ледь торкаючись губ, летять за вітром, не належачи більше нікому.

Добро і Зло

У саду, де трави й квіти,
Чути дивні голоси.
То погратися до діток
Зло й Добро прийшли.
Зло сичить: «Штовхни Маринку»,
А Добро: « Не кривдь! Допоможи!»,
Знову Зло: «Зламай ялинку»,
А Добро: « Полий і підв'яжи».
Діти всі взялись за руки
Й посміхнулись до Добра.
« Зникни геть, погана Злюко!
Доброти прийшла пора».

Моя Матвіїха

Прослалось серед стиглих колосків,
Оточене вікном лісів,
Рясними росами умите,
Привітним сонечком зігріте,
Заспіване піснями стиха,
Рідне село моя Матвіїха!



/Files/images/IMG_2830.JPG


Білінська Катерина

Учениця 8 класу Матвіїського НВК «ЗОШ І-ІІ ступенів –ДНЗ»
Володарського району.





/Files/images/IMG_2696.JPG


Кiлькiсть переглядiв: 720

Коментарi